Місія Всеукраїнського
фонду "Крок за кроком"
сприяти втіленню освітніх реформ з реалізації особистісно-орієнтованої, інклюзивної освітньої моделі з активним залученням сімей і громад, шляхом проведення тренінгів для освітян, батьків, представників громадських організацій; ініціювання та реалізації проектів, спрямованих на забезпечення рівного доступу до якісної освіти для усіх дітей, у тому числі дітей з особливими потребами, дітей – представників етнічних та національних меншин, сімей, які опинились у кризових ситуаціях; залучення сімей і громади до освітнього та управлінського процесів.
Місія Фонду виконується шляхом реалізації програм:
Сайти проектів Фонду
Facebook
Тендерні оголошення

Даниленко Л.І. Управління інклюзивною школою на засадах менеджменту освітніх інновацій

 

Даниленко Л.І. Управління інклюзивною школою на засадах менеджменту освітніх інновацій / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально – методичний посібник/Кол.:авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг.ред. Даниленко Л.І., - К.:2007.- 128с

З огляду на те, що інклюзивна школа має забезпечувати нові умови для розвитку учнів з порушеннями психофізичного розвитку, її керівники повинні опанувати не лише нові знання та вміння у галузі сучасної педагогіки (в тому числі інклюзивної освіти, педагогічної інноватики, педагогічної аксіології тощо), а й у галузі сучасного управління (зокрема, менеджменту освіти і менеджменту освітніх інновацій).

Менеджмент (management), у перекладі з англійської, означає управління. Проте, в науковій літературі ці поняття не є ідентичними. Менеджмент є однією з головних функцій управління, де відбувається процес цілеспрямованого впливу суб’єкта управління (керівника) на об’єкт управління (соціальну систему, що функціонує в ринкових умовах), внаслідок якого відбувається якісна зміна об’єкта управління і підвищується рівень його конкурентоспроможності. Менеджмент освітніх інновацій є складовою загального менеджменту і розглядається в теорії як процес цілеспрямованого впливу суб’єкта управління (керівника) на інший об’єкт управління – соціальну систему, що перебуває у стані постійного розвитку, внаслідок якого відбувається не лише його якісна зміна та підвищення рівня конкурентоспроможності, а й підвищується рівень залучення інвестицій та інновацій [1].

Менеджмент освітніх інновацій є сучасним напрямом розвитку науки про управління, у якому розкривається вплив інвестицій та інновацій на розвиток людських, матеріальних і фінансових ресурсів у закладах освіти з метою якісного покращення основних показниківїх діяльності. Суб’єктами менеджменту освітніх інновацій, як і в загальній теорії управління соціально-педагогічними системами, до яких належать загальноосвітні навчальні заклади (ЗНЗ), і в менеджменті, є керівники закладів освіти, котрі беруть участь у розробці, експерименті чи апробації, впровадженні чи застосуванні освітніх інновацій; об’єктами – діяльність педагогічних і методичних працівників із застосування освітніх інновацій, тобто інноваційна освітня діяльність.

До такого виду діяльності (інноваційної) слід віднести й діяльність керівників ЗНЗ, які забезпечують рівноправні умови навчання і розвитку учнів з різними психофізичними особливостями. Пошук таких умов (організаційних, педагогічних, психологічних) організації навчально-виховного процесу на засадах інклюзивної освіти потребує від керівників ЗНЗ додаткових знань і вмінь, постійного внесення новизни (інновації) в усі напрями освітнього процесу – навчальний, виховний, управлінський.

В теорії педагогіки визначено, що до освітніх інновацій у:

  • навчанні належать ті, які якісно покращують мотивацію учасників навчального процесу і вносять зміни у взаємини між учнем і вчителем, перетворюючи їх на партнерські;
  • вихованні – ті, що формують в учнів особистісні цінності у контексті із загальнолюдськими;
  • управлінні – ті, що створюють умови для прийняття керівником самостійного оперативного й ефективного управлінського рішення.

Однією з таких умов, що сприяє прийняттю керівником ЗНЗ ефективного рішення (наприклад, застосування основ інклюзивної освіти у практиці роботи) є сприйняття наукових засад менеджменту освітніх інновацій, мета якого полягає у реалізації сукупності організаційно-управлінських, соціально-економічних і соціально-культурних цілей [1]. А саме:

1. Створення якісно нової системи (або технології) управління закладом освіти; єдиного інформаційного поля для учасників навчально-виховного процесу; вироблення системи оцінювання ефективності діяльності всіх структурних підрозділів закладу освіти; розробка системи контролю та зворотного зв’язку; розробка ринкових механізмів взаємодії суб’єктів педагогічної діяльності; якісна побудова зв’язку в системі «освіта – наука – виробництво» (організаційно-управлінські цілі).

2. Створення позитивного іміджу закладу освіти; суттєве оновлення матеріальних фондів; накопичення бази даних про педагогічні інновації; створення привабливого інвестиційного клімату та здорового конкурентного середовища (соціально-економічні цілі).

3. Підвищення доходів учасників інноваційного процесу; побудова «відкритої» соціально-педагогічної системи; пріоритетність гуманних відносин між учасниками навчально-виховного процесу; закріплення демократичних засад у всіх сферах діяльності; інтеграція у міжнародний освітній простір; підвищення кваліфікаційного рівня співробітників у міжкурсовий період; підвищення рівня ділової активності членів колективу (соціально-культурні цілі).

Досягнення таких цілей забезпечується:

  • розв’язанням відповідних завдань менеджменту освітніх інновацій;
  • зміною наукових підходів і принципів в управлінні;
  • застосуванням нових законів і закономірностей.

Розглянемо їх окремо.

Основними завданнями менеджменту освітніх інновацій є: спрямування на постійне переведення ЗНЗ у якісно новий стан; постійна соціальна, матеріальна і психологічна підтримка педагогів; створення правових, організаційних і психологічних умов забезпечення експериментальної діяльності ЗНЗ; залучення різних інвесторів [2]; участь у міжнародних освітніх проектах; підключення до комп’ютерної мережі Інтернет; розширення й поглиблення функціональних обов’язків учасників навчально-виховного процесу.

Серед сучасних наукових підходів в управлінні ЗНЗ значне місце відведено системно-синергетичному. Він ґрунтується на засадах синергетики [3] – науки про неврівноважені фазові переходи, які протікають у відкритих системах і свідчать про те, що за будь-якого впливу на систему (і ззовні, і зсередини), який може вивести її із стану рівноваги, в ній розгортаються процеси, спрямовані на збереження або повернення втраченої рівноваги. За законами синергетики, система, як єдине ціле, дає більший вихід, ніж кожен її елемент окремо.

Застосування цього наукового підходу в управлінні сприяє процесам самоорганізації та забезпечує розвиток у керівників самостійності щодо прийняття управлінських рішень.

Серед сучасних принципів управління ЗНЗ значне місце посідає принцип інноваційності, який характеризується наявністю у керівників спрямованості на необхідність постійного застосування педагогічних інновацій, зміст якого розкривається через підтримку інноваційної ініціативи, творчості, самодіяльності та самостійності об’єктів управління (табл. 1).

Таблиця 1

Принцип інноваційності в управлінні ЗНЗ і шляхи його реалізація

Складові принципу інноваційності

Шляхи реалізації

Підтримка інноваційної ініціативи об’єктів управління

Подання на педагогічну раду науково-методичної розробки у вигляді педагогічної інновації, яка, зазвичай, має вигляд педагогічної технології, педагогічної системи, підручника, посібника, методики тощо

Підтримка творчостівчителів

Проведення систематичних конкурсів на кращу науково-методичну розробку серед педагогічних працівників школи та виставок, що проводять предметні чи галузеві методичні об’єднання, творчі об’єднання вчителів школи, а також участь у районних, міських, обласних, загальнодержавних професійних конкурсах і виставках

Підтримка самодіяльності об’єктів управління

Формування команди педагогів-однодумців, спрямованих у своїй професійній діяльності на досягнення спільної мети – всебічного розвитку особистості учня і формування його конкурентноздатності

Підтримка самостійності об’єктів управління

Видання наказу чи розпорядження по школі, в якому передається частина управлінських повноважень відповідній групі педагогічних працівників для виконання будь-яких нових зобов’язань. Переважно, це завдання щодо розробки чи впровадження педагогічних інновацій, а частково самостійними групами (можливо навіть з окремим розрахунковим рахунком у банку) є проектанти педагогічних інновацій, які підпорядковуються безпосередньо науково-методичній раді, працюють спільно з науковим консультантом, науковими установами

Принцип інноваційності в управлінні ЗНЗ, як видно з таблиці, демократизує і децентралізує управлінський процес, сприяє розвитку самостійності керівників у прийнятті управлінських рішень, створенню творчих груп учителів, які можуть стати самостійними суб’єктами управління з частковою автономією.

Серед сучасних закономірностей управління ЗНЗ значне місце посідають закономірностіобов’язкового впливу освітньої інновації на результат його діяльності та інтелектуальні, матеріальні і часові витрати учасників освітнього процесу [4], а саме:

  • будь-яка освітня інновація, що впроваджується в закладі освіти привносить суттєву зміну у кінцевий результат його діяльності;
  • будь-яка освітня інновація при впровадженні у закладі освіти потребує додаткових інтелектуальних, матеріальних і часових витрат учасників навчально-виховного й управлінського процесів.

Зміна мети і завдань управління ЗНЗ, впровадження нових наукових підходів і принципів, законів і закономірностей в управлінні впливають на зміну організаційної структури, завдань, форм і методів управління.

Пріоритетною в управлінні ЗНЗ (у тому числі інклюзивною школою) є модульна організаційна структура, яка характеризується:

  • багатоступеневістю (початкова, основна, старша школа), багатогалузевістю (музична, спортивна, технічна, допрофесійна школа тощо), багаторівневістю (дошкільний навчальний заклад, позашкільний навчальний заклад тощо);
  • розгалуженістю за напрямами діяльності (виховна, навчальна, управлінська) та різноманітністю форм організації навчально-виховного процесу (формальна, неформальна);
  • структурованістю за об’єктами управління, до яких віднесені члени громадськості, розробники інноваційних програм чи проектів, керівники творчих груп педагогів (творчої педагогічної майстерні, інноваційних проектів тощо) та лідерів учнівської молоді.

Сучасний зміст управління інноваційними ЗНЗ (зокрема, інклюзивною школою) характеризується новими функціями і технологіями управління, оновленими формами і методами [1; 5].

Щодо функцій управління (тобто його основного змісту), то зауважимо різноманітність підходів до їх визначення різними науковцями (В. Афанасьєв [6], Ю. Конаржевський [7], В. Пікельна [8], Т. Фролов [9], В. Бондар [10], В. Маслов [2], Л. Даниленко [1; 4; 5], Н. Островерхова [11], Ф. Хміль [12] та ін.). У процесі теоретичного аналізу цієї проблем зроблено кілька класифікацій управлінських функцій. Зокрема, М. Кириченко розподілив їх на: прогностично-моделюючі (спрямовані на аналітичне передбачення мети, змісту, результатів управлінської діяльності); організаційно-регулятивні (забезпечують практичну реалізацію проектів, планів, управлінських рішень, моделей тощо); оцінно-аналітичні та корекційні (відображають діяльність суб’єкта управління на завершальному етапі, коли йдеться про завершення будь-якого цілісного процесу) [13]; Л. Даниленко – на цільові, технологічні й розвиваючі; технологічні, в свою чергу, – на традиційні та інноваційні [1] (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація функції управління ЗНЗ 

Функції управління

цільові

технологічні

Традиційні

інноваційні

  • педагогічне керівництво суспільним вихованням учнів;
  • управління навчально-виховним процесом;
  • адміністративна і фінансово-господарська діяльність;
  • фахове викладання;
  • громадська, пропагандистська діяльність
  • прийняття управлінського рішення;
  • організація та планування;
  • координування, коригування, регулювання;
  • облік і контроль
  • прогностична;
  • представницька;
  • менеджерська;
  • консультативна;
  • політико-дипломатична

Розвиваючі

  • бачення стратегії та розвитку;
  • керівництво та моніторинг освітнього процесу;
  • мотивація та управління персоналом;
  • управління розвитком та фінансами;
  • внутрішня та зовнішня комунікація

Як видно з таблиці, цільові функції управління розкривають мету діяльності керівника закладу освіти, його функціональні обов’язки; технологічні – основні процедури його діяльності; розвиваючі – основні напрями розвитку закладу освіти.

Інноваційні функції управління віднесені нами до технологічних і є такими, що сприяють формуванню відповідного середовища у закладі освіти (в нашому випадку – середовища, де панують засади інклюзивної освіти). Вони виникли внаслідок розвитку науки управління і нових її галузей. Зокрема:

  • прогностична функція управління виникла в результаті розвитку теорії бренд-стратегії інновацій, що означає управління реалізацією інновації, просування її на ринку попиту, формування свідомості споживачів нового продукту;
  • менеджерська – теорії фронтування інноваційного ринку, що передбачає захоплення або відвойовування ринку діяльності інших організацій;
  • політико-дипломатична – психології безконфліктного управління;
  • представницька – теорії маркетингу в освіті, у т.ч. маркетингу інновацій, який передбачає вивчення ринку споживачів інновацій, їх запитів, інтересів, розробку системи дій з реалізації інновації, забезпечення її рекламою, організацією «паблік релейшн» та бенчмаркінгу інновацій, що являє собою засіб вивчення діяльності конкурентів з метою використання позитивного досвіду;
  • консультативна – теорії консалтингу в освіті, яка ґрунтується на інжинірингу інновацій, що забезпечує проектно-консультаційні послуги з розробки проектів, програм і впровадження інновацій та реінжинірингу інновацій (інженерно-консультаційні послуги), які передбачають проектування діяльності для досягнення кардинальних, рішучих змін.

Якісне виконання такої кількості управлінських функцій можливе за умов застосування колективної («командної») технології управління – проектно-інвестиційної технології управління ЗНЗ, в якій керівник здійснює управлінську діяльність «непомітно», передаючи право виступати додатковими суб’єктами управління іншим учасниками навчально-виховного процесу. Важливу роль у формуванні іміджу такої організації відіграє не сам керівник, а керівники проектних груп – члени педагогічного колективу, які беруть участь в інноваційній діяльності. Вони, зазвичай, виступають такими суб’єктами управління та отримують за цю діяльність додаткові інвестиції (матеріальні, моральні, психологічні). Разом з керівником ЗНЗ вони створюють команду управлінців, які примножують імідж і матеріально-фінансовий стан закладу освіти, підвищують матеріальний та інтелектуальний добробут членів педагогічного колективу. Така технологія управління є більш конкурентоспроможною [1], на відміну від адміністративно-функціональної і конкурентно-представницької [14]. Вона характеризується:

  • не лише вертикальними зв’язками між суб’єктами управління різних рівнів, а й горизонтальними, які виникли у зв’язку із введенням модульної структури організації;
  • двокомпонентною структурою науково-методичної роботи, в якій одночасно діють не лише методичні об’єднання вчителів, а й «творчі педагогічні майстерні» та інші науково-методичні структури;
  • варіативністю застосування керівниками різноманітних управлінських функцій, форм (колективні, колегіальні, індивідуальні, групові) і методів (економічні‚ психологічні‚ діагностичні, інформаційні) управління, комп’ютерних засобів.

Як висновок відмітимо, що якісна зміна наукових засад в управлінні ЗНЗ, як у меті управління, так і в управлінській технології, сприяє виникненню таких нових тенденцій в управлінні, як:

  • відмова керівників від принципів авторитарної, заідеологізованої педагогіки і, навпаки, впровадження принципів демократизму, гуманізму, педагогічної інноватики, інклюзивної освіти;
  • здійснення більшістю керівників підприємницької діяльності й отримання ними різних видів інвестицій, орієнтація шкіл на самофінансування, підприємницьку діяльність, одержання інвестицій;
  • активізація суспільних і державних зусиль щодо виходу загальної середньої освіти на рівень міжнародних стандартів якості;
  • прагнення керівників оволодіти сучасними основами управління соціально-педагогічними системами, у тому числі основами менеджменту освітніх інновацій;
  • конкурентоспроможність шкіл різних типів і форм власності на основі розширення освітніх послуг і шляхів застосування освітніх інновацій.

Інноваційна школа, на відміну від інших, плекає творчу особистість, створює умови для повноцінного інтелектуального, творчого, морального, фізичного розвитку дитини, примноження культури та духовності, є школою самореалізації особистості, її життєтворчості, культурного виховання. Головні цінності такої школи – особистість, її креативність і творчість.

Використана література

  1. Даниленко Л.І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах: Монографія. – К.: Міленіум, 2004. – 358 с.
  2. Підготовка керівника середнього закладу освіти: Наук.-метод. Посібник / За заг. ред. Л. Даниленко. – К.: Міленіум, 2003. – 305 с.
  3. Хакен Г. Синергетика. – М.: Мир, 1980. – 404 с.
  4. Даниленко Л.І. Інноваційний освітній менеджмент: Навч. посібник. – К.: Главник, 2006. – 144 с.
  5. Даниленко Л.І. Модернізація змісту‚ форм та методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи: Монографія. – К.: Логос‚ 1998. – 140с.
  6. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (Опыт системного исследования). – Изд.2-е, доп. – М.: Политиздат, 1973.– С.207.
  7. Конаржевський Ю.К. Что нужно знать директору школы о системах и системном подходе. – Челябинск: ЧГПИ им. А.Горького, 1986. – С. 54– 56.
  8. Пикельная В.С. Теоретические основы управления /школоведческий аспект. – М.: Высшая школа, 1990. – 175 с.
  9. Фролов В.И. Школа молодого директора. – М.: Просвещение, 1988. – 223с.
  10. Бондар В.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі – К.: Школяр, 2000. – 191 с.
  11. Островерхова Н.М., Даниленко Л.I. Ефективнiсть управлiння загальноосвiтньою школою: соцiально-педагогiчний аспект: Монографiя. – К.: Школяр,1996. – 302 с.
  12. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник для студентів кооперативних вищих навч. закладів. – К.: Вища школа, 1995. – 315 с.
  13. Кириченко М.О. Управління загальноосвітнім навчальним закладом (методологічний аспект): Дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – К.:ЦІППО, 2001. – 165 с.
  14. Освітній менеджмент: Навч. посібник /За ред. Л.Даниленко, Л.Карамушки. – К.: Шкільний світ, 2003. – 400 с.
Ім'я:
E-mail:
Ваше ім'я*:
Ваш E-mail*:
Організація:
Ваш телефон:
Тема листа*:
Зміст листа*: